ВУГІ́ЛЛЯ, я, с., збірн.1. Тверда горюча речовина рослинного походження, яку видобувають з надр землі.– Краще од нього ніхто, було, не врубає вугілля (С... смотреть
-я, с., збірн. 1) Тверда горюча речовина рослинного походження, що видобувається з надр землі. •• Буре вугілля — низький сорт кам'яного вугілля, за як... смотреть
-я, с. , збірн. 1》 Тверда горюча речовина рослинного походження, що видобувається з надр землі.Буре вугілля — низький сорт кам'яного вугілля, за якост... смотреть
(кам'яне) coal; (деревне) charcoal; (буре) brown coal, lignite; (жар) embersбезполуменеве сухе вугілля — blind coalдовгополуменеве вугілля — candle coa... смотреть
як (мов, ні́би і т. ін.) на (гаря́чім) вугі́ллі, зі сл. бу́ти, сиді́ти і под. У стані дуже сильного хвилювання, збудження і т. ін. Звістка про те, що Микола пішов від батька, так схвилювала дівчину, що вона того дня не знала, куди себе приткнути і була як на гарячім вугіллі (З журналу); Він (Ремо) сидів мов на гарячім вугіллі; кожна мить, що її марнували за столом ці правителі, здавалась йому за вічність (Олесь Досвітній).... смотреть
уголь - coal - Кohle – тверда горюча копалина органічного походження. Колір від бурого до чорного. Густина 0,92-1,70. Тв. 1-3. Розрізняють вугілля буре та вугілля кам'яне, а також вугілля коксівне, вугілля енергетичне, вугілля солоне, антрацит. Синонім - вугілля викопне.... смотреть
【中】 煤, 炭земляне вугілля 土状褐煤Буре вугілля 褐煤Деревне вугілля 木炭Кам'яне вугілля 煤, 石炭
імен. сер. родууголь сущ. муж. рода
[wuhill'a]с.węgiel
вугі́лля[вуг’іл':а]-л':а
-я n węgiel кам'яне (буре) ~ węgiel kamienny (brunatny)
Ву́гі́лля, -лля, -ллю, -ллям
вугі́лля іменник середнього роду
Вугал
Kull
Kol
Kul
техн.; физ. уголь
{вугі́л:а} -л:а.
ნახშირი
вугал
вугал
ВУГІЛЛЯ АКТИВОВАНЕ (лат. Carbo activatиs) — порошок чорного кольору без запаху та смаку, практично нерозчинний у звичайних розчинниках. В.а. одержують ... смотреть
Елементарний вуглець, аморфна пориста речовина з вел. площею поверхні; дуже добрий адсорбент; одержують шляхом термічного розкладу торфу, кам'яного вуг... смотреть
елементарний вуглець, аморфна пориста речовина з вел. площею поверхні; дуже добрий адсорбент; одержують шляхом термічного розкладу торфу, кам'яного вугілля, деревини (деревне вугілля), кісток (кісткове вугілля) з наступною активацією, напр., водяною парою, при темп. бл. 900оС; використовують для очищення і знебарвлення речовин в хіміч. та харчовій промисловості, в медицині (при отруєннях).... смотреть
Викопне вугілля, що містить 78-92% вуглецю; енергетична і хіміч. сировина (одержання напівкоксу, промислових газів, смоли, бензину, мастил, паливних ма... смотреть
викопне вугілля, що містить 78-92% вуглецю; енергетична і хіміч. сировина (одержання напівкоксу, промислових газів, смоли, бензину, мастил, паливних масел); в Україні - Дніпровський басейн, Закарпаття, Прикарпаття, Придністров'я.... смотреть
уголь бурый - brown coal - Braunkohle - тверда горюча корисна копалина, нижчий член вуглефікаційного ряду вугілля викопного, гіпотетично - перехідна форма від торфу до вугілля кам’яного. Колір від світло-бурого до чорного. Теплота згоряння горючої маси 24…31 Мдж/кг. Має малу твердість, значну гігроскопічність. За речовинним складом належить до гуматів. Сапропеліти і перехідні гумусово-сапропелеві відміни мають підлегле значення і зустрічаються у вигляді прошарків у пластах, складених гумітами. Більшість різновидів В.б. складається з мікрокомпонентів групи вітриніту (80-98%) і тільки в юрському В.б. Сер. Азії переважають мікрокомпоненти групи фюзиніту (45-82%); для нижньокарбонового В.б. характерний високий зміст лейптиніту. Розрізняють: м’яке В.б. (іноді називають лігнітом) з вмістом вуглецю в органічній речовині 63-71% і вологістю 40-60% та щільне В.б. з вмістом вологи 17-40%. За деякими класифікаціями В.б. поділяють в залежності від стадії метаморфізму (вуглефікації) на три категорії: О1, О2 і О3 і класи 01, 02, 03. Основою такого розподілу прийнята відбивна здатність вітриніту в маслі Rо; величина її, що нормується для стадії О1, - менша за 0,30; О2 - 0,30-0,39; О3 - 0,40-0,49. Пром. класифікаціями В.б. за вологістю робочого палива (Wr) поділяється на три технол. групи: Б1, Б2, Б3 з Wr(%) відповідно: 40-58; 30-40; 19-30. В.б. України за виходом первинної смоли напівкоксування поділяють на чотири групи (Тskdaf понад 25%; 20-25%; 15-20%; 15% і менше), а за питомою теплотою згоряння - на чотири підгрупи (Qsdaf понад 31,5; 31-31,5; 29-31 і менше 26 МДж/кг). За міжнар. класифікацією, прийнятою Європ. економіч. комісією (1957), В.б. поділяють на шість класів за вологістю (до 20; 20-30; 30-40; 40-50; 50-60; 70), і п'ять груп за виходом смол напівкоксування. За класифікацією США В.б. відповідає суббітумінозне вугілля В і С, лігніти А і В.З підвищенням ступеня метаморфізму у В.б. підвищуються вміст вуглецю, питома теплота згоряння, знижується вміст кисню. Для В.б. характерний підвищений вміст фенольних, карбоксильних і гідроксильних груп, наявність вільних гумінових кислот, вміст яких знижується з підвищенням ступеня метаморфізму від 64 до 2-3% і смол від 25 до 5%. Найбільші басейни і род. характерні для мезозойсько-кайнозойських відкладів. Виняток складає В.б. Сх.-Європейської платформи (Підмосковний бас.). У Європі поклади В.б. пов'язані майже виключно з відкладами неоген-палеогенової доби, в Азії - перев. юрської, меншою мірою крейдової і палеоген-неогенової, на інших континентах - крейдової і палеоген-неогенової доби. В Україні осн. запаси В.б. приурочені до палеогенових відкладів. Значна частина В.б. залягає на невеликих глибинах у вугільних пластах (покладах) потужністю 10-60 м, що дозволяє відпрацьовувати їх відкритим способом. В окремих родов. потужність покладів 100-200 м. Загальні світові ресурси В.б. оцінюються (до глиб. 600 м) в 4,9 трлн. т (1981). Світові запаси В.б. підраховані в кількості 1,3 трлн. т. Осн. запаси зосереджені в Росії, США, Україні, ФРН, Польщі, Чехії, Австралії. В Україні поклади бурого вугілля зосереджені в Дніпровському буровугільному басейні, на Закарпатті, Передкарпатті, Придністров’ї. В структурі балансових запасів вугілля України Б.в. складає 6,6%. Світовий видобуток В.б. - 950 млн.т на рік. Осн. вугледобувні країни: ФРН (258 млн.т), Чехія (95), США (45), Польща (37), Австралія (33). В.б. використовують переважно для спалення на ТЕС як побутове паливо, в менших масштабах - для брикетування, газифікації, виробництва вуглелужних реаґентів та монтан-воску. У Німеччині В.б. використовується для одержання металург. коксу (коксобрикетів). Перспективне скраплення В.б., його комплексна переробка.... смотреть
уголь ископаемый - fossil coal (mineral) - fossile Kohle - тверда горюча копалина органічного походження. Утворилося переважно з рослинних решток. Колір — від бурого до чорного. Густина 0,92…1,7, твердість 1…3. Виділяють гумоліти (вугілля кам’яне, вугілля буре та антрацити), сапропеліти й сапрогумоліти. В.в. - один з найбільш поширених видів к.к., вони виявлені на всіх континентах земної кулі. Відомо бл. 3000 вугільних родовищ і басейнів. Існують різні оцінки загальних світових запасів В.в. - від 3,7 до 16 і більше трлн.т (1990). В.в. складає бл. 87,5% викопного палива Землі. Розвідані запаси вугілля Світовим енергетичним конгресом 1998 р. в млрд.т.у.п. були оцінені так: світові – 799,8; Європа – 72,6; Україна – 34,0. У світовому паливно-енергетичному балансі В.в. складає бл.25%.В.в. - переважно чорна, блискуча, тьмяно-блискуча, матова речовина, що характеризується різними відтінками кольору і блиску, різною текстурою (землистою, шаруватою, монолітною) та структурою (смугастою, штриховою, однорідною та ін.) та поверхнею зламу (зернистою, гладенькою, напівраковинною та ін.), різною тріщинністю з плитчастою, кутасто-грудкуватою та ін. відмінами; поодинокими включеннями вуглефікованих фрагментів різних частин рослин; прошарками осадових порід та мінеральних включень. У складі В.в. виділяють фітерали (залишки рослинного матеріалу) та мацерали (вуглеутворюючі компоненти). Осн. компоненти В.в.: органіч. речовина, мінеральні домішки і волога. Маса органіч. речовини становить 50-97% від загальної маси сухого вугілля. Хімічний склад органічної частини В.в. включає C, H, O, S, N та ін. хім. елементи. Переважає вуглець, на частку якого припадає 60-98% маси вуг. речовини. Мінеральні домішки розсіяні в органіч. масі у вигляді кристалів, конкрецій, тонких прошарків і лінз. Найбільш поширені глинисті мінерали; вміст їх в середньому становить 60-80% від загальної маси неорганіч. матеріалу. Підлегле значення мають карбонати, сульфіди заліза і кварц. У незначн. кількостях містяться сульфіди кольорових і рідкісних металів, фосфати, сульфати, солі лужних металів. Відносний вміст мінеральних домішок в сухій речовині вугілля коливається в широких межах (зольність 50-60%). Волога В.в. в осн. сорбційна, капілярна та порова, частково волога входить до складу органіч. маси або міститься в кристалізаційних ґратках мінералів (пірогенетична волога). Масова частка сумарної вологи коливається від 60% в м'яких пухких до 16% в щільному бурому вугіллі, знижуючись до 6-10% в кам. вугіллі і антрацитах. Мінім. вологість (до 4%) має середньометаморфізоване кам. вугілля. Величина цього показника - один з осн. параметрів класифікації бурого вугілля. Вища теплота згоряння сухого беззольного вугілля коливається в межах (МДж/кг): для бурих 25,5-32,6, для кам'яних 30,5-36,2 і для антрацитів 35,6 33,9. Нижча теплота згоряння в перерахунку на робоче паливо (МДж/кг): 6,1-18,8 для бурого вугілля, 22,0-22,5 для кам. вугілля і 20-26 для антрацитів. Промислові класифікації В.в. відображають практику їх використання, що склалася. В Україні основа традиційної пром. класифікації В.в. - їх марочна приналежність. Марка вугілля - умовна назва різновидів вугілля, близьких за генетич. ознаками і осн. енергетич. і технол. властивостями. Все буре вугілля належить до однієї марки Б, а антрацити - до марки А. Всередині марок виділяють технол. групи В.в. Буре вугілля за вмістом робочої вологи поділяється на 3 технол. групи: 1Б (W понад 40%), 2Б (31-40%), ЗБ (W менше 30%), вугілля Дніпровського бас. технол. групи 1Б додатково поділяють на 4 групи за виходом смол і кожна з них на 4 підгрупи за величиною вищої теплоти згоряння (по бомбі). За класифікацією, введеною у 1990 р (ГОСТ 25543-88), передбачено таке віднесення вугілля: до бурого при сер. показнику відбивання вітриніту Rо менше 0,60% і вищій теплоті згоряння в перерахунку на вологий беззольний стан (Qsaf) менше 24 МДж/кг; до кам. вугілля - при сер. величині Rо 0,40-2,59%, Qsaf 24 МДж/кг і більше і виході летких речовин в перерахунку на сухий беззольний стан (Vdaf) 8% і більшe; до антрацитів - при серед. величині Rо від 2,20% і більше і Vdaf менше за 8%. Передбачене визначення наступних генетич. параметрів вугілля: міри їх метаморфізму (встановлюється за Rо), особливості петрографіч. складу - мінім. сумарний вміст фюзенізованих опіснюючих компонентів - ОК, %; макс. вологоємність на беззольний стан Wafmax %, для бурого вугілля, вихід летких речовин Vdaf, %, для кам'яного вугілля, і Vvdaf, см3/г, для антрацитів; вихід смол напівкоксування Тskdaf для бурого вугілля, спікливість за товщиною пластич. шару у, мм, і індексу Рога R1 для кам'яного вугілля, анізотропія відображення витриніту АR,%, для антрацитів. За перерахованими показниками виділено 50 класів вугілля з Rо від 0,20 до 5,0% і більше, 8 категорій з ОК від 10 до 69%, 6 типів бурого вугілля з Wafmax від 20 до 70%, 11 - кам'яного з Vdaf від 48 до 8% і 4 - антрацитів з Vvdaf від 200 до 100 см3/г, 4 підтипи бурого вугілля з Тskdaf від 20 до 10% , 23 - кам'яного за показниками спікливості і 6 - антрацитів за показниками анізотропії відбиття витриніту. За сукупністю генетичних параметрів вугілля кодується семизначним кодовим числом. Відповідно до генетич. параметрів визначаються технол. марка, група і підгрупа вугілля. Всього виділено 17 марок, з них по одній для бурого (Б) вугілля і антрацитів (А) і 15 для кам'яного вугілля: довгополуменеве (Д), довгополуменеве газове (ДГ), газове (Г), газове жирне опіснене (ГЖО), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове опіснене (КО), коксове слабкоспікливе низькометаморфізоване (КСН), коксове слабкоспікливе (КС), опіснене спікливе (ОС), пісне спікливе (ПС), слабкоспікливе (СС) і пісне (П). Інші варіанти цієї класифікації виділяють 16-18 марок вугілля кам'яного. В подальшому така класифікація була вдосконалена. За Стандартом України "Вугілля буре, кам’яне та антрацит" (ДСТУ 3472-96) в залежності від значень середнього показника відбивання вітриніту Rо, виходу летких речовин Vdaf, теплоти згоряння на сухий беззольний Qsdaf або вологий беззольний Qsaf стан та спікливості, яка оцінюється товщиною пластичного шару "Y" і індексом Рога RI вугілля України поділяється на марки у відповідності з таблицею: * Qsaf - при значенні показника Rо, <0,83% та Y = 16 мм вугілля належить до марки Г - * Vdaf < 8% та Qsdaf < 35,2 МДж/кг вугілля належить до марки П. У зарубіжних класифікаціях В.в. прийнятий підрозділ їх на бурі, кам'яні і антрацити з додатковим виділенням лігнітів або ототожненням останніх з бурим вугіллям. Більш дрібні підрозділи в цих класифікаціях основані на ступені їх вуглефікації і зумовлених нею таких найважливіших показниках пром. властивостей, як питома теплота згоряння і спікливість. У класифікації Грюнера, поширеній в зарубіжних європ. країнах, прийняті такі осн. параметри: елементний склад, вихід і властивості нелеткого залишку. У США В.в. поділене на 4 класи: лігніти, суббітумінозне і бітумінозне вугілля, антрацити. У кожному класі виділені групи для лігнітів і неспікливого (суббітумінозного) вугілля за величиною вищої пит. теплоти згоряння беззольного вугілля, а для вугілля, що спікається (бітумінозного) і антрацитів, - за вмістом зв’язаного вуглецю і виходом летких речовин. Див. також класифікація вугілля. Осн. напрями сучасного використання В.в., крім енергетики, - одержання металург. коксу, хім. сировини (більше 300 найменувань речовин), газифікація і інш. Перспективні напрями переробки В.в. - гідрогенізація і піроліз вугілля з метою отримання рідкого і газоподібного палива, а також продуктів для органіч. синтезу, нових видів пластмас, вилучення сірки. Найбільші загальні ресурси В.в. знаходяться в США, КНР, РФ, Австралії, Канаді, ФРН, ПАР, Великобританії, Польщі, Індії. В Україні поклади вугілля викопного зосереджені в Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському басейнах. За геологічними запасами В.в. Україна посідає перше місце в Європі. Розвідані запаси В.в. в Україні складають 34,0 млрд. т.у.п. або бл. 50 млрд.т (1998). Прогнозні запаси – бл. 120 млрд.т. В структурі балансових запасів представлені всі марки від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів. Питома вага марок вугілля складає (%): буре (Б) – 6,6; довгополуменеве (Д) – 22,4; газове (Г) – 36,1; газово-жирне (ГЖ) – 4,1%; жирне (Ж) – 4,7%; коксівне (К) – 3,1%; піснувате спікливе (ПС) – 3,3%; пісне (П) – 8,4; антрацити (А) – 11,3%. За прогнозними оцінками світова потреба вугілля у 2010 р. складе 4293 млн.т., при цьому на країни ЄС припаде 2057 млн.т., Зах. Європу 406, Сх. Європу 610, Півн. Америку 1040. Видобуток вугілля відповідно досягне 4300, 2013, 122, 607, 1285, імпорт 630, 352, 290, 36, 19, експорт 637, 308, 5, 33, 270 відповідно. Імпорт в Зах. Європу виросте з 150 до 290 млн.т. На виробництво енергії в країнах ЄС витрачається 60% вугілля, у світі – 45%. Найбільшими вугледобувними країнами в цей період будуть: Австралія, Індія, Китай, Польща, ПАР, Росія, США, Україна. Вони будуть давати бл. 85% кам'яного вугілля. Частка ЄС зменшиться з 52% (1990) до 46% (2010). Див. вугілля кам’яне, вугілля буре, вугілля коксівне, антрацит, сапропеліт, марки вугілля, промислова класифікація вугілля, класифікація вугілля за розміром грудок, петрогенетична (генетична) класифікація вугілля викопного, рядове вугілля, вуглеутворення, вуглефікація.... смотреть
Викопне вугілля, що містить 78-92% вуглецю (до в. к. зараховують антрацит — до 96% вуглецю); енергетична і хіміч. сировина (отримування напівкоксу, смо... смотреть
викопне вугілля, що містить 78-92% вуглецю (до в. к. зараховують антрацит - до 96% вуглецю); енергетична і хіміч. сировина (отримування напівкоксу, смоли, бензину, промислових газів, бензолу); в Україні - Донецький кам'яновугільний басейн, Львівсько-Волинський вугільний басейн.... смотреть
уголь каменный - black, bitouminous, mineral coal - *Steinkohle - тверда горюча корисна копалина рослинного походження, різновид вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом. Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. Блиск смоляний або металічний. В органіч. речовині В.к. міститься 75-92% вуглецю, 2,5-5,7% водню, 1,5-15% кисню. Містить 2-48 % летких речовин. Вологість 1-12 %. Вища теплота згоряння в перерахунку на сухий беззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг. В.к. належить до гумолітів; сапропеліти і гумітосапропеліти присутні у вигляді лінз та невеликих прошарків.Утворення В.к. характерне майже для всіх геол. систем - від девону до неогену (включно); вони активно утворювалися в карбоні, пермі, юрі. Залягає В.к. у формі пластів і лінзовидних покладів різної потужності (від десятків см до дек. десятків і сотень м) на різних глибинах (від виходів на поверхню до 2500 м і глибше). В.к. утворилося з продуктів розкладу органіч. залишків рослин, що зазнали зміни (метаморфізм) в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої т-ри. В.к. характеризується нейтральним складом органіч. маси. Воно не реаґує зі слабими лугами ні в звичайних умовах, ні під тиском. Бітуми В.к., на відміну від вугілля бурого, представлені перев. сполуками ароматич. структури. У В.к. не виявлені жирні кислоти і естери, мало сполук зі структурою парафінів. В.к. розділяють на блискуче, напівблискуче, напівматове, матове. У залежності від переважання тих або інших петрографіч. компонентів виділяють вітренове, кларенове, дюрено-кларенове, кларено-дюренове, дюренове і фюзенове В.к. Пласти вугілля можуть бути складені одним з вказаних літотипів, частіше їх чергуванням. Як правило, блискучі відміни вугілля малозольні внаслідок незначного вмісту мінеральних домішок. Серед структур органічної речовини вугілля виділене в 4 типи (телінітова, посттелінітова, преколінітова і колінітова), які є послідовними стадіями єдиного процесу розкладання лігніно-целюлозних тканин. До генетич. груп В.к., крім цих 4 типів, додатково включено лейптинітове вугілля. Кожна з 5 генетичних груп за типом речовини мікрокомпонентів вугілля поділена на відповідні класи. При зануренні вугленосної товщі на глибину в умовах підвищення тиску і т-ри відбувається послідовне перетворення органіч. маси, зміна її хім. складу, фіз. властивостей і молекулярної будови. Всі ці перетворення позначаються терміном "регіональний метаморфізм вугілля". На кінцевій (вищій) стадії метаморфізму В.к. перетворюється в антрацит з яскраво вираженою кристаліч. структурою графіту. Крім регіонального метаморфізму, іноді (рідше) мають місце перетворення від впливом тепла вивержених порід, що знаходяться поряд з вугленосними товщами (перекривають або підстилають їх) - термальний метаморфізм, а також безпосередньо у вугільних пластах - контактовий метаморфізм. Зростання міри метаморфізму в органіч. речовині В.к. прослідковується послідовним збільшенням відносн. вмісту вуглецю і зменшенням вмісту кисню і водню. Послідовно знижується вихід летких речовин (від 50 до 8% в перерахунку на сухий беззольний стан); змінюються також теплота згоряння, здатність спікатися і фіз. властивості вугілля. Зокрема лінійно змінюються блиск, відбивна здатність вітриніту, насипна маса вугілля та інш. властивості. Інші важливі фіз. властивості (пористість, густина, щільність, спікливість, теплота згоряння, пружні властивості та ін.) змінюються або виразно за яскраво вираженим параболіч. законом або за змішаним. Як оптич. критерій стадії метаморфізму вугілля використовується показник відбивної здатності вітриніту; він застосовується також і в нафт. геології для встановлення стадії катагенного перетворення осадової товщі, що вміщає органічну речовину. Відбивна здатність вітриніту в масляній імерсії (R0) послідовно зростає від 0,5-0,65% для вугілля марки Д до 2-2,5% для вугілля марки Т. Щільність та густина В.к. залежать від петрографіч. складу, кількості і характеру мінеральних домішок та міри метаморфізму. Найбільшою густиною (1300 -1500 кг/м3) характеризуються компоненти групи фюзиніту, найменшою (1280-1300 кг/м3) - групи вітриніту. Зміна густини з підвищенням міри метаморфізму відбувається за параболіч. законом з інверсією в зоні переходу до групи жирних; в малозольних відмінах вона знижується від вугілля марки Д до марки Ж в середньому від 1370 до 1280 кг/м3 і потім послідовно зростає для вугілля марки Т до 1340 кг/м3. Загальна пористість вугілля змінюється також за екстремальним законом; для донецького вугілля марки Д вона становить 22-14%, вугілля марки К 4-8% і збільшується (мабуть, внаслідок розпушення) до 10-15% для вугілля марки Т. Пори у вугіллі розділяють на макропори (сер. діаметр 500х10-10 м та мікропори (5-15)х10-10 м. Проміжок займають мезопори. Макропористість зменшується зі збільшенням стадії метаморфізму, а мікропор - навпаки. Ендогенна (розвинена в процесі утворення вугілля) тріщинність, що оцінюється к-стю тріщин на кожні 5 см блискучого вугілля, контролюється стадією метаморфізму вугілля: вона зростає до 12 тріщин при переході бурого вугілля в довгополуменеве, має максимум в 35-60 для коксівного вугілля і послідовно меншає до 12-15 тріщин при переході до антрацитів. Такій же закономірності підлеглі зміни пружних властивостей вугілля - модуля Юнга, коеф. Пуассона, модуля зсуву (зрізу), швидкості ультразвуку. Механічна міцність В.к. характеризується їх дробимістю, крихкістю та твердістю, тимчасовим спротивом стисненню. Вугільна речовина є неферомагнітною (діамагнітною), мінеральні домішки характеризуються парамагнітними властивостями. Магнітна сприйнятність вугілля зростає зі збільшенням їх стадії метаморфізму. За своїми тепловими властивостями В.к. наближається до теплоізоляторів. Гол. технол. властивості В.к., що визначають його цінність: спікливість і коксівна здатність. Стандартний показник спікливості - індекс Рога (RI) і товщина пластич. шару в апараті Л.М.Сапожникова. Існує багато видів класифікації В.к.: за речовинним складом, петрографічним складом, генетичні, хіміко-технологічні, промислові та змішані. Генетичні класифікації характеризують умови накопичення вугілля, речовинні і петрографічні - його речовинний та петрографічний склад, хіміко-технологічні - хімічний склад вугілля, процеси формування та промислової переробки, промислові - технологічне групування видів вугілля в залежності від вимог промисловості. Класифікації вугілля в пластах використовуються для характеристики вугільних родовищ. За основу пром. класифікації В.к. в окремих країнах приймаються різні параметри властивостей і складу вугілля: в США В.к. класифікують за теплотою згоряння, вмістом зв'язаного вуглецю і відносним вмістом летких речовин, в Японії - за теплотою згоряння, т. зв. паливним коеф. і міцністю коксу або нездатністю до коксування. У СРСР до 1954 як осн. пром. класифікація діяла розроблена в 1930 р. В.С.Кримом т.зв. Донецька класифікація. Вона називається іноді "марочною", одночасно є і генетичною, оскільки покладені в її основу зміни властивостей вугілля віддзеркалюють їх зв’язок з генетич. розвитком органіч. речовини вугілля. В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (Vdaf) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння В.к. поділяли на 10 основних марок: довгополуменеве (Д), газове (Г), газовожирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2), слабкоспікливе (СС), опіснене спікливе (ОС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92%, а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12%. У кожній з марок, крім Д і Г, за технол. властивостями виділяють декілька технол. груп. Для Донбасу виділяють такі марки вугілля: Д, Г, ГЖ, Ж, К, ОС, П; для Львівсько-Волинського басейну: Д, Г, ГЖ, Ж. Класифікація вугілля весь час удосконалюється. Однією з перспективних вважається геолого-промислова класифікація, концепція якої запропонована в останні роки ХХ ст. українськими вченими (С.Д. Пожидаєв та ін.). Останній варіант класифікації вугілля унормовано За Стандартом України "Вугілля буре, кам’яне та антрацит" (ДСТУ 3472-96) – див. вугілля викопне. Найбільші розвідані запаси В.к. в Україні зосереджені в Донецькому кам’яновугільному басейні та у Львівсько-Волинському вугільному басейні. За кордоном - в Карагандинському, Південно-Якутському, Мінусинському, Буреїнському, Тунгуському, Ленському, Таймирському, Аппалачському, Пенсильванському, Нижньорейнсько-Вестфальському (Рурському), Верхньосілезькому, Остравсько-Карвінському, Шаньсі, Півд.-Уельському басейнах. В.к. використовується як технологічна, енерго-технологічна і енергетична сировина, при виробництві коксу і напівкоксу з отриманням великої к-сті хім. продуктів (нафталін, феноли, пек тощо), на основі яких одержують добрива, пластмаси, синтетичні волокна, лаки, фарби і т.і. Один з найбільш перспективних напрямів використання В.к. – скраплення (зрідження) - гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива. При переробці В.к. отримують також активне вугілля, штучний графіт і т.д.; в пром. масштабах вилучається ванадій, ґерманій і сірка; розроблені методи отримання ґалію, молібдену, цинку, свинцю. Існують різні схеми неенергетичного використання В.к. на основі термо-хім., хім. та ін. переробки з метою їх повного комплексного використання і забезпечення охорони довкілля. Для задоволення потреб економіки Україна щорічно використовує бл.100 млн.т вугілля, з яких майже 80 млн.т видобувається вітчизняними підприємствами.... смотреть
уголь коксующийся - coking coals - Kokskohle - вугілля кам'яне сер. стадій вуглефікації, з якого в умовах пром. коксування в сумішах (шихтах) з інш. вугіллям або без змішування отримують кокс. В.к., на відміну від інш. кам. вугілля, при нагріванні вище за 300 оС без доступу повітря переходить в пластичний стан і спікається при одночасному виділенні летких речовин. При підвищенні т-ри до 500-550 оС маса твердне, утворюючи спечений твердий залишок - напівкокс, який далі втрачає кисень, водень, сірку і зазнає структурно-молекулярної перебудови, переходить в твердий вуглецевий продукт - кокс. В.к. характеризується в незбагаченому вигляді або в концентратах зольністю меншою 10% і вмістом S менше 3,5%, вихід летких речовин (Vdaf) 15-37%. За здатністю до коксоутворення В.к. поділяють на 5 категорій - коксове, жирне, опіснене коксове, газове і слабкоспікливе. В Україні віднесення вугілля до цієї групи передусім базується на його придатності для виробництва кондиційного доменного коксу. До В.к. відносять вугілля марок Г, ГЖ, Ж, КЖ, К, К2, ОС і СС з поділом на технол. групи за спікливістю. В.к. відоме у вугленосних формаціях від карбону до палеогена включно, однак понад 90% його запасів сконцентровано в басейнах і родов. карбону і пермі. Значні запаси В.к. знаходяться в Донецькому бас. (Україна), Печорському, Кізеловському, Кузнецькому, Півд.-Якутському, Тунгуському бас. (РФ), Аппалачському, Західному, Юінта, Грін-Рівер (США), Нортамберлендському, Півд.-Уельському, Ланкаширському і Йоркширському бас. (Великобританія), Нижньорейнсько-Вестфальському, або Рурському, Нижньовестфальському (ФРН), Верхньо- і Нижньосілезькому, Люблінському (Польща), Льежському (Бельгія), Бокаро, Ранігандж, Джхарія (Індія), Альберта (Канада), Боуен, Новий Півд. Уельс (Австралія), Шаньсі, Датун (Китай), а також в Монголії, Чехії та ін.... смотреть
див. рядове вугілля.